Візуалізації

Фільм-фантасмагорія



Музична фантасмагорія (робоча назва «Люлі бай») — проект зі створення фільму в жанрі "візуальна музика". Фільм ігровий, але пріоритетними є візуальна естетика та звукова доріжка, іншими словами, можливість споглядання під музику.

  • Події відбуваються географічно в одному місці у двох часових вимірах, це сьогодення і епізоди п'ятнадцятого-шістнадцятого століть. Персонажами є, переважно, молоді люди творчих професій — артисти, музиканти, художники. Центральна подія сюжету — інсценізована в стародавньому замку історична реконструкція легенди.

    Драматизм внутрішнього конфлікту Головних героїв, Художника і Дівчини, які відчувають незрозумілий душевний дискомфорт, візуалізується сценами з їх "паралельного" життя на безнадійній відстані у чотириста років. Лише кмітливість і наполегливість Художника, довіра і терпіння Дівчини дозволяють перемогти невблаганний час та зустрітись прообразам, поєднатись і здобути внутрішню гармонію.

Ідея, настрій, а згодом і сценарій фільму, виникли на основі вражень і ситуацій тривалого періоду створення на студії музичного відео і театралізованих шоу.

Ми запропонуємо цікаві пластичні рішення, масштабні, вишукані ландшафти та інтер'єри, відкриємо таємниці мініатюрних деталей.
Звук буде об'ємний, а перегляд, сподіваємось, комфортний.




Синопсис

Події розгортаються у місті та в замку неподалік, наприкінці п'ятнадцятого століття і в наш час. 

  • Минуле
  • Юнак-годинникар і маленька спадкоємиця замку, під час бенкету з нагоди її хрестин, випадково уникають чаклунства Лісової Володарки. Покинувши замок, вони живуть лише думкою про його порятунок від чар. Годинникар знає, якщо опівночі у день іменин спадкоємиці проб'ють замкові куранти, — закляття впаде.

  • Сьогодення
  • Художник, працюючи в музеї у замку, натрапляє на дивовижні портрети у рукопису легенди про чаклунство Лісової Володарки. Зображення доньки давніх господарів замку дуже нагадує йому дівчину ... з сусідньої квартири, а портрет середньовічного годинникаря — копія він сам. Прагнучи, за будь-що, зрозуміти цей знак, художник інтуїтивно слідує загадковим настановам рукопису. У день хрестин і чаклунства, але, як співпало, рівно за чотириста років, він інсценує легенду у замку та запрошує дівчину, свою сусідку. Нереальне для героїв з середньовіччя завдання порятунку замку чудесно виконується в ході влаштованої реконструкції. У цей магічний день Художник і Дівчина нарешті зустрічаються зі своїми середньовічними прообразами і здобувають внутрішню цілісність та гармонію.


    ЛЕГЕНДА   Час звивається спіраллю годинника. Чотири століття розчиняються опівночі. Відтвориш пророцтво — почуєш колискову.
    ... коли ж хрестили спадкоємицю ... в замку готувалися до святкування ... поїхали до лісу ... вполювали дичини багато й великого кабана ... ніхто не знав, що то був слуга коханий володарки лісової
    ... на бенкет зібрались гості знатні ... святкували хрестини та чекали на куранти опівнічні ...
    ... володарка лісова про втрату дізналася ...  соколом прилетіла помститися ... на себе обернулася та й промовляла ... вкрали найдорожче ... тепер з місця не зійдете ...  
    ... лишень, якщо музику почуєте в такий день опівночі ... так тому і бути ...
    ... промовила ...  і всі заціпеніли

     ... у такий день почули музику і прокляття впало ... шукали спадкоємицю ... але були тільки портрети, ще й годинникаря ... що намальовані були у той день ... за чотириста років




Режисерське бачення

Фільм являє собою складну драматичну дію, що відбувається паралельно у двох часових вимірах з різницею в 400 років.

Характер і умови дії закладаються у початкових сценах подій ХV століття. Саме тоді з’являється драматизм ситуації "головних героїв з минулого”, як образне віддзеркалення душевного дискомфорту “сучасних головних героїв".

Єдність місця дії та зовнішня ідентичність пар головних героїв з різних часів, частково створює ефект алюзії та дозволяє глядачеві з цікавістю спостерігати за ними співставляючи ситуацію. Ускладненням драматичної дії можна вважати неочевидність способу розв'язки (неможливість потрапити до замку «з минулого» та відсутність у легенді опису "запуску" годинника на вежі замку), що привносить додаткову інтригу в перипетію фільму.

Відчуття близького сусідства двох епох підкреслена спільними пейзажами, інтер'єрами та іншими деталями. Водночас, статичний і безперспективний “вакуум минулого” сильно контрастує з динамічним сьогоденням. Освідомлення гігантської розірваності у часі створює приховану глядацьку напругу і співпереживання аж до фінальної сцени, коли завдяки силі перевтілення та синхронним діям споріднених образів,  з'єднуються рознесені у часі частини душі та відновлюється гармонія. Нереальна подорож героїв з минулого, шляхом перевтілення під час малювання портретів, непомітно відходить на другий план та стає фантастичною таємницею двох абсолютно реальних і щасливих людей.

 Основне завдання режисера відволікти глядача від аналізу складною, багатовимірної ситуації, за допомогою образної динаміки. У тому числі пластичної складової, хореографії і музики. Ми прагнемо перегляду фільму на «одному диханні».